Постанова ВАСУ від 09.07.2015 року

Друк

Пошук

421

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К-37993/10

К-37109/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 і Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У травні 2010 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (далі - ТУ ДСА в Донецькій області) про визнання неправомірними дій по нарахуванню та виплаті заробітної плати, виходячи з посадового окладу 2490 грн за період з грудня 2007 року по січень 2010 року, зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати, виходячи з посадового окладу за періоди: грудень 2007 року - 3450 грн; січено-березень 2008 року - 3862,50 грн; квітень-вересень 2008 року - 3937,50 грн; жовтень-листопад 2008 року - 4087,50 грн; грудень 2008 року-березень 2009 року - 4537,50 грн; квітень-червень 2009 року - 4687,50 грн; липень-вересень 2009 року - 4725 грн; жовтень 2009 року - 4875 грн; листопад-грудень 2009 року - 5580 грн, зобов'язання виплатити різницю між нарахованою і фактично виплаченою заробітною платою.

Позов обґрунтувала тим, що у спірний період заробітна плата виплачувалась їй, виходячи з посадового окладу в розмірі 332 грн, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 і пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865, хоча вказані нормативно-правові акти на той час були визнані судом незаконними і скасовані. Вважала, що з 03.12.2007 р. посадовий оклад судді має обчислюватись з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет на відповідний період.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 липня 2010 року до участі у справі в якості відповідачів залучено Міністерство фінансів України, Державне казначейство України та Державну судову адміністрацію України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність ТУ ДСА в Донецькій області, Державної судової адміністрації у Донецькій області щодо невжиття заходів для повного фінансування заробітної плати судді Амвросіївського районного суду Донецької області ОСОБА_4. з 19.08.2009 р. по травень 2010 року з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет України на 2009 та 2010 роки, а також Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" на момент виплати у заявленому періоді. Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України для ТУ ДСА в Донецькій області на бюджетну програму "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати судді ОСОБА_4. недоплаченої за період з 19.08.2009 р. по травень 2010 року заробітної плати. Зобов'язано ТУ ДСА в Донецькій області виділити Амвросіївському районному суду Донецької області додаткове фінансування з бюджетної програми "Виконання рішень судів на користь суддів" для здійснення виплати судді ОСОБА_4. недоплаченої за період з 19.08.2009 р. по травень 2010 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет України на 2009 та 2010 роки, а також Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" на момент виплати у заявленому періоді. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального права в частині визначення дати втрати чинності відповідними положеннями постанов Уряду від 21.12.2005 р. № 1243, від 31.12.2005 р. № 1310 і від 03.09.2005 р. № 865, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Міністерство фінансів України у касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає про порушення судами бюджетного законодавства, зокрема, неврахування того, що головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за своєчасність, достовірність і зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, тому відсутні підстави для фінансування заборгованості по заробітній платі судді з Міністерства фінансів України.

Справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами, оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_4 слід задовольнити частково, а Міністерства фінансів України - задовольнити повністю.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 13.05.2002 р. працює на посаді судді Амвросіївського районного суду Донецької області.

Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн, встановленого станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2008-2010 роки.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суди виходили з того, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 "Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови від 31.12.2005 р. № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865" та пункт 4-1 постанови від 03.09.2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте з такими висновками погодитись неможливо з огляду на наступне.

У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України.

Незалежність та недоторканість суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України "Про статус суддів".

Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи.

Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30.06.2005 р. та 03.09.2005 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 "Про оплату праці суддів", якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року. Однак до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31.12.2005 р. № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865" внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03.09.2005 р. № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03.09.2005 р. № 865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати 332 грн, що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності, ця постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 не була введена в дію, тому суди не мали підстав для висновку про те, що ці нормативні акти суперечать Закону України "Про статус суддів". Отже, висновок судів про незаконність дій відповідача не відповідає нормам матеріального права.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

При цьому касаційним судом зазначено, що оскаржувані постанови не звужують існуючі гарантії незалежності суддів. Постанови Кабінету Міністрів України, що є предметом оскарження, не суперечать Закону України "Про статус суддів", прийняті в межах його повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже, судом касаційної інстанції у справі щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади висловлено правову позицію щодо законності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Вирішуючи спір, суди не використали право зупинити провадження у справі до розгляду адміністративної справи щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади судом касаційної інстанції, не дали правової оцінки нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про перерахунок заробітної плати.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Касаційну скаргу Міністерства фінансів України задовольнити.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2010 року в частині задоволення позовних вимог за період з 19 серпня 2009 року по травень 2010 року.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.